Крізь призму віків
Село Баличі Мостиського району Львівської
області належить до Шегинівської сільської ради. Село розташоване на схід від
Перемишля в мальовничій місцевості серед перших пагорбів Карпатських гір.
Із заходу Баличі простягаються на схід на
5 км, поділяються на три частини: Гора, Долина, Сущина. Гора — це досить
високе підвищення, Долина — низовина, а Сущина походить від того, що
власником тієї частини землі був в кінці XVII ст. Суських.
Існує три версії походження назви села
Баличі: перша походить від прізвища поміщика Балицького, або першого власника
“Балича”, друга від слів “палі”, “балі”, що пов’язується із розташуванням
села у лісистій місцевості, де — лісоруби складали дерева в купи, які називали
“палі” “балі”, третя версія походить від того що значна частина села
розкинулась в балці, в долині, низовині, між горбами.
Найдавніша писемна згадка, котра
стосується Балич сягає початку 1400 року.
На підставі декрету австрійського цісаря Йосифа II з
1781-го року творяться по місцях і містечках одно і чотирикласові школи
німецького типу.
З ініціативи греко-католицької Консисторії, а
властиво перемишльського єпископа Кир Михайла Левицького і пізніше його
послідовника Кир Івана Снігурського, створюються по парафіях так звані
“дяківки”, в яких дяки вчили молодь читати й писати. Щоб підготовити вчителів
для цих шкіл, Перемишльська Консисторія засновує в Перемишлі 1817-го року
дяко-вчительський інститут. Стан тих парафіяльних шкіл був дуже низький. Ці
школи діяли лише в зимовий період і на початку вчили дітей зовсім не
підготовлені до цієї справи люди.
З створенням в Галичині Краєвої Шкільної Ради (1867
р.), на підставі австрійської конституції, почалося створення народних шкіл у
кожній місцевості, де знаходилась відповідна кількість дітей у шкільному
віці.
Рішенням від 24 квітня 1894 року Шкільна місцева
рада прийняла постанову про реорганізацію однокласної народної школи в с.
Баличах, заснованої в 1875 р., в двокласну.
Були прийняті наступні рішення:
Обов’язком
місцевої ради є покривати всі видатки на потреби школи, а саме: а) Побудова
шкільного будинку, та житла для вчителя
цієї школи, на купівлю землі під будинки, на спортивну полощадку, шкільний
город і поле; б)На утримання шкільного будинку і внутрішнього обладнання, опалювання,
освітлення і обмслуговування шкільних класів.
Частину коштів повинні були виділити власники
маєтків, які знаходились на території шкільної місцевої ради - Броніслав
Скібневський, п. Мелонія Гутетер. Шкільне обладнання повинна була забезпечити
(крейда, гупка, папір) — крайова рада — 10 зл. в рік. Постанова ступає вдію 1
січня 1895 року.
Вихідцями з села Баличі були люди які закінчили
Перемишльську гімназію.
Дутка Іван (11.02.1892 - ?) закінчив Перемишльську
гімназію у 1913 р., був парохом в с. Лівічиці.
Кульчицький Станіслав (8.01.1880 р.) закінчив
гімназію в 1900 році.
Хома Іван (18.01.1894 р.) закінчив гімназію в 1913
р. працював лікарем у Старому Самборі. Доктор медицини.
Хома Остап (15.03.1895 р.) закінчив гімназію в 1913
р. Професор гімназії у Тернополі.
На початку Другої світової війни село Баличі було
окуповане німецькими військами. Школа не працювала. Село занепало.
З 1916 р. по 1948 р. в Баличах існувала симерічна
школа. Не всі діти мали змогу вчитися у школі. Незаможні
батьки не мали змоги купити своїм дітям книжки,
зошити. Діти в молодших класах дощечки “рисіки” на
яких писали, стирали написане вологою подушечкою
яку називали “котиком”.
Спогади вчителя Стрижака Івана Григоровича. Недавно
прибувши до школи, вчитель вранці йшов на уроки. З подвір’я вибіг хлопчик і
просить: “Вимажіть мене”. Вчитель не зрозумів, що той хлопчик в нього
просить, і знову його перепитав що вимазати. Нічого не зрозумівши він прийшов
у школу. Запитав вчителів, що означає “вимазати”. Вчителеві пояснили, що він
просив його викреслити із класного журналу. Виявляється що таких “вимазаних”
у школі було багато.
Школа
була розміщена у дерев’яному будинку, який нагадував велику селянську хату.
Коли була двокласна школа, навчання було в одну зміну, а як стала семикласною
то у дві зміни. Причина була в тому, що невистачало вчителів. Один вчитель
навчав по кілька предметів. Місцевих вчителів не було. В Баличах працювало
подружжя вчителів Кузьо Казимир, Кузьо Катерина.
В
1938 році почалося будівництво великого двоповерхового будинку школи, в
центрі села на “Долині”.
Цеглу
було взято з місцевої цегельні. Парох римо- католицької парафії кс. Сталіслав
Дзядик організував в селі громадську касу, куди селяни вносили кошти впродовж
кількох років. Було придбано будівельні матеріали, оплачено робочу силу.
Друга світова війна не дала закінчити будову. В 1941 р. перервалося навчання
в старій школі. Під час німецької окупації навчання велося лише в молодших
класах.
В
школі працювало лише два вчителі: Деркач Віра Ільківна і Кміть Ізидор
Іванович.В 1945 р. нова школа була збудована і розпочалося навчання. Ще три
роки школа була семирічною. В 1948 р. школа стала середньою. Першим
директором у новій школі був Лотоцький Лев Корнилович (1945-1946 рр.) потім —
його дружина Лотоцька Стефанія Андріївна (1946-1948 рр.). з 1949 по 1952 р.
директором школи працював Стрижак Іван Григорович. Щорічно працювало в школі
20-25 вчителів. В школі працювали: Юрків Аніта Іванівна, Яріш Стефанія
Петрівна, Костецька Раїса Василівна, Лялюсь Микола Степанович, Гавірко Ніна
Василівна, Паук Стефанія Іванівна, Корнієвська Лідія Валеріївна, Мищак Іван
Михайлович, Мищак Віра Данилівна, Шатинська Євгенія Петрівна, Галата Ольга
Ігорівна, Антоник Надія Йосипівна, Зозуля Григорій Іванович, Губик Ярослав
Пилипович, Губик Леся Олексіївна, Ми- хайлунь Ганна Паньківна, Григір Марія
Іванівна.
Учительські
колективи були дружні, згуртовані. З балицького учительського колективу
вийшли інспектори районного відділу народної освіти Городецький Остап
Павлович, Гричір Марія Іванівна, Корнієвська (Трущак) Лідія Валеріївна.
Говірко Ніна Василівна багато років працювала в Балицькій школі вчителькою
історії, а потім директором Шегинівської восьмирічної школи. Вона нагороджена
званням “Заслужений вчитель України”.У Балицькій школі починала свою
педагогічну роботу вчителька фізики Кардані В.О., яка пізніше була завідуючою
Львівським обласним відділом народної освіти. Працював у школі з 1946 по 1992
рік вчитель, інвалід війни, Стрижак Іван Григорович. Нагороджений орденом Слави
11 ступеня та іншими бойовими орденами, а також за педагогічну роботу
нагороджений медаллю “За трудову доблесть”.
Випусниками балицької школи є кандидат наук
Дутко Роман Ярославович, професор Лазурко Володимир Михайлович. Протягом 50
років у школі вчилися учні із сіл Новосілки, Шегиня, Биково, Буців, Конюшок,
Мочерад.
У повоєнні роки
до 1961 р. в селі не було електроенергії. Не було й шутрованої дороги, восени в
селі на дорозі була непролазна грязюка. Та це не лякало молодий колектив
вчителів школи і молодих мешканців села. Вирішили організувати драматичний
гурток. Жителі села з задоволенням йшли вечорами дивитися у клуб вистави. В
гурток входили, крім вчителів, ще й аматори із сільської молоді.
Прекрасні артистичні
здібності мав вчитель Григорій Зозуля, виконував головні ролі в п’єсах.
Незабутня Павліна Голас була справжньою актрисою. Вчителька Мовчан Катерина
прекрасно виконувала роль Наталки з п’єси І. Котляревського “Наталка Полтавка”. З 2003
року Балицька школа була загальноосвітня
І –ІІІ ступенів. В 2015р.-перейменована на Балицький навчально-виховний
комплекс «загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів- дошкільний навчальний
заклад».
2007р. – будівництво паливної та
реконструкція системи опалення(центрального).
2010р.- встановлено погруддя Т.Г.Шевченка.
2012р. – відкритий дошкільний навчальний
заклад, встановлено у школі каплицю Діви Марії.
2014р. – добудовано внутрішню вбиральню,
проведено інтернет.
2015р. – заміна покрівлі на металопрофіль,
утеплення фасаду, водовідведення, заміна огорожі, придбано діапроектор.
2016р.- придбано шкільний автобус, заміна
підлоги в класних приміщеннях і на І поверсі.
2017р. – заміна електропроводки,
світильників та встановлення пдвісної стелі на коридорах І-ІІ поверхів,
придбано вісім нових комп’ютерів, два ноутбуки, принтер, інтерактивну дошку,
парти для учнів 1-4 класів.
2018р.- будівництво гаража, заміна дерев’яних
сходів на бетонні.
|
|
|
Немає коментарів:
Дописати коментар